КОЛИСКОВА ДЛЯ ЛЯЛЬКОВИХ НЕМОВЛЯТ Вірші: Дмитро Добрий-Вечір
Війна, війна - скорботи стіна.
Тіла, тіла збирає земля.
Краплі чорної крові
У материнській долоні -
Це блискучі зірки генеральських погонів.
Біду, біду, пекучу сльозу,
Труну, труну, медаль за війну
Та єдиного сина
Понівечене тіло
Повертає додому велика країна.
Маленькі хлопчики так мріють битися на війні,
У руки взяти справжній автомат.
Дівчатка лагідні збирають квіточки повесні
Та лялькових пестять немовлят.
Війна, війна, мов келих вина.
Тече ріка - ріка забуття.
Розіп'яті герої
Ходять небом поволі
Та співають пісень неземної любові.
Маленькі хлопчики так мріють битися на війні,
У руки взяти справжній автомат.
Дівчатка лагідні збирають квіточки повесні
Та лялькових пестять немовлят.
ФОКСТРОТ «ЛЬОТЧИК»
Вірші: Дмитро Добрий-Вечір
Я не знаю як, коли, опинився голий я.
Серед стін із кахелю, просто на столі,
Люди в білому вбранні, мовчазні мов янголи.
Нерухомі постаті стали навкруги.
Ой не знаю, мамо, що то за покій?
Ой напевно, тату, я вже не живий.
Білі янголи мовчать, тільки ближче сунуться,
Та очима кліпають, крилами риплять.
Той, що самий головний каже: «ВСЕМ ВНИМАНИЕ,
БУДЕМ ДЕЛАТЬ ВСКРЫТИЕ ПРЯМО С ГОЛОВЫ.»
Ой на кого, мамо, я тебе лишив?!
Ой навіщо, тату, ти мене зробив?!
Як напився учора, тільки - но згадав.
Як у шафі куму роздягав.
Як із себе гімнаста вдавав,
До гори ногами перилами ходив,
Та з балкону прямо у небо злетів.
Файно, файно летіти у небі серед ефіру,
Летіти просто на місяць, де зорі, мов золоті маячки.
Тихо янголи стоять. наточили ножики,
Тут як скрикне головний: «ВІН ІЩЕ ЖИВИЙ!»
Сполошилися вони, крилами заплескали,
Покидали ножики, кляті кажани.
Ой, як добре, мамо, сину твій живий,
Ой, спасибі, тату, що ти мене зробив!
Як напився учора, тільки - но згадав.
Як у шафі куму роздягав.
Як із себе гімнаста вдавав,
До гори ногами перилами ходив,
Та з балкону прямо у небо злетів.
Файно, файно летіти у небі серед ефіру,
Летіти просто на місяць, де зорі, мов золоті маячки.
ВОГНЯНЕ КОЛО
Вірші: Сашко Власюк
Громом коні тупотять.
По під хмарами летять.
Закрутились колесом.
На семи вітрах.
Безкінечний цей політ.
З цього світу на той світ.
Що із праху піднялось,
То піде у прах.
До веселих і сумних, неправих і правих, до грішних і святих.
На червоному коні, у веселому вогні,
Скаче, скаче по землі добра ненька смерть.
Від початку до кінця до тернового вінця,
Витанцьовує табун вогняний аркан,
Витанцьовує весь світ, розцвітає дивний світ,
Та погонич веселіше б`є у барабан.
До веселих і сумних, неправих і правих, до грішних і святих.
На червоному коні, у веселому вогні,
Скаче, скаче по землі добра ненька смерть.
Знову темінь настає, знов з пітьми земля встає,
Знову всякий звір знайде по парі своїй,
Знову віддамо кінці у вогненому кільці,
Знову згорнуть небеса Ангели в Сувій.
До веселих і сумних, неправих і правих, до грішних і святих.
На червоному коні, у веселому вогні,
Скаче, скаче по землі добра ненька смерть.
НУДЬГА
Вірші: Дмитро Добрий-Вечір
Нудьга, нудьга, холодна і бридка,
Вповзла під серце, мов змія,
Зима, зима до краю замела,
Неначе сніг, лягла на скроні сивина,
Вночі я чую спів, той дивний спів без слів,
Стривай, стривай, хоч трохи зачекай,
Співай, співай, співай…
Дочка моя, маленьке пташеня,
Моє єдине набуття,
Минають дні, ти плачеш у вісні,
Та, як завжди, зима поступиться весні,
Лише сніги зійдуть, та крильця підростуть,
Злітай, злітай, лети за небокрай,
Тікай, тікай, тікай…
Жона, жона, коханочко моя,
Моє сумління і любов,
Пробач, молю, за бідність і нудьгу,
Я знаю, ще зустрінеш ти весну свою…
І знов я чую спів, той дивний спів без слів,
Співай, співай, нарешті зустрічай,
Чекай, чекай, чекай…
ХАТА СКРАЮ СЕЛА
Вірші: Дмитро Добрий-Вечір
Боже, ти нам казав:
«Буде день та буде їжа.»
Ти, напевно, збрехав,
Чи не чув про Україну.
Де ти, а де вона -
Доїдає сало на купі лайна,
Твоя ж хата з краю села.
Боже, якщо ти є.
Щоб таки не стікти у Лету.
Боже, якщо Ти Бог,
Забери нас із цього клозету.
Хліб є і сало є,
Ми п'ємо вино, хоч із сечі воно,
Та все то є суцільне лайно.
Боже, там угорі
Ти поважно ходиш небом,
Різні «ЮНІ ОРЛИ» навпростець летять до тебе.
Ти там, а ми от тут,
Сидимо на дупі серед лайна,
Твоя ж хата з краю села.
ЯК ЛЕТІЛИ БУГАЇ
Вірші: Дмитро Добрий-Вечір
Баба їхала на возі -
Поверталась від куми,
Раптом небом полетіли
Здоровенні бугаї.
Полетіли над садками,
Над ставком, що край села,
Сумну пісню заспівали
Про своє життя.
З переляку всі собаки
Околіли у селі,
Баба гепнулася з возу
Головою до землі.
А вони собі летіли,
Здоровенні бугаї,
Сумно-сумно так співали,
Мабуть, від душі.
Вечоріє. Сонце сіло,
Відлітають бугаї,
Баба ляснула в долоні,
Відірвалась від землі.
Над селом лунає пісня,
Пісня радісна така -
То співає з бугаями
Баба про життя.
МІЖ ЗЕМЛЕЮ І НЕБОМ [ АЛІЛУЯ ]
Вірші: Дмитро Добрий-Вечір
Болем забилося тіло, вийшло із хрипом повітря,
Серце востаннє забилось, та зупинилось навіки.
Голови вмить оголили ті, що стояли навколо,
Десь між землею і небом я повертаюсь до Бога.
Алілуя, алілуя, знову я повертаюсь до Бога.
Алілуя, алілуя, довга ця дорога.
Довга дорога до неба, довга дорога до Бога,
Стежка зірок наді мною, мов зачароване коло.
Вдома покинуте тіло, тугу і сльози лишаю,
Десь між землею і небом я свого Бога шукаю.
Алілуя, алілуя. Я дорогу до Бога шукаю,
Алілуя, алілуя, Як знайти не знаю.
Вмитий дощами і сонцем хрест десь стоїть при дорозі.
Жінка у чорній хустині квіти до нього приносить.
Довгої темної ночі Бога я марно шукаю,
Десь між землею і небом моя душа заблукає.
Алілуя, алілуя. Між землею і небом блукаю.
Бога свого, Бога свого марно я шукаю.
Алілуя, алілуя. Між землею і небом блукаю.
Бога свого, Бога свого марно я шукаю.
Бога свого шукаю. Марно його шукаю.
ЛИСТ ДОДОМУ
Вірші: Дмитро Добрий-Вечір
Є наказ війти у село,
Є наказ не брати в полон.
Ця війна для справжніх солдатів,
Для чоловіків.
Із селом палає земля,
Мов зірки на вежах Кремля.
Це село, що лігво звірине,
Повне ворогів.
Три дні не милися та не голилися,
Горами рачки лізли ми та болотами повзли,
Лісами кралися та все молилися,
Молились Богу ми і чорту,
Щоб нарешті дійти.
Як полізли ті вороги
На всі боки, мов таргани,
Постріляли ми з гранатометів
Всіх, хто був живий.
Три дні не милися та не голилися,
Горами рачки лізли ми та болотами повзли,
За революцію, за конституцію,
За президента «ДО ПОБЕДНОГО»
Вбивали та вмирали самі.
У кишені фото лежить,
Мамо люба, ти ще не спиш?
Мамо, я маю вбити ту жінку,
Що іще біжить.
Три дні не мився я, та не голився я,
Горами рачки, мамо, ліз, та болотами я повз.
Лісами крався я, та все молився я,
Молився Богу я і чорту,
Тож нарешті дійшов!
Три дні не миюсь я та не голюся я,
Горами рачки лізу я та болотами повзу.
Я революція, я конституція,
Я президент, я контингент,
Гарматне м'ясо та народний герой!
НЕ ДАЛА ЗЕМЛЯ
Вірші: Дмитро Добрий-Вечір
На все життя радість буття моя сім'я.
Є в мене кінь, є троє дітей, є жінка одна.
Гроші - сміття, та їсти нема - хіба це життя?
Тож, на м'ясо забили коня, бо не дала земля.
На все життя радість буття моя сім'я.
В хаті живуть троє дітей та жінка моя.
Гроші - сміття, та їсти нема, хіба це життя?
Залишилась без хати сім'я - знов не дала земля.
Не дала, не дала земля
Діти мої, жінка моя - це радість буття.
Гроші - сміття, та їсти нема - хіба це життя?
Продали хату, з’їли коня, лишилась сім'я.
Коли втретє не дала земля, то померла й вона.
Не дала, не дала земля
Не дала, не дала земля
Вже до кінця отрута життя моє буття.
Мав я коня, хату я мав, була й сім'я.
Гроші - сміття, та хто його зна, чия це вина,
Що нема ні сім'ї, ні коня. На хріна це життя.
Не дала, не дала земля
Не дала, не дала земля
Не дала, не дала земля
Не дала, не дала земля
ПІСНЯ ПРО ЖИДІВ
Вірші: Дмитро Добрий-Вечір
Ця дорога - в нікуди,
Та, якою йшли жиди,
Чи до пекла, чи у рай,
Чи у свій біблейський край.
Як скотилася сльоза
За розп'ятого Христа,
Скільки їх у тім раю.
Та у Бабинім яру.
Сірим попелом щиро всіяна,
Повесні земля вкрита квітами.
Як злилася та сльоза
Із кров'ю вбитого жида,
Покотилася вона,
Аж до ніженьок Христа.
А тим попелом щиро всіяна,
Повесні земля вкрита квітами.
Довгим шляхом в нікуди,
Тим, яким ішли жиди,
Полем, білим від кісток
Йде засмучений Христос.
Сірим попелом щиро всіяна,
Повесні земля вкрита квітами.
А тим попелом щиро всіяна,
Повесні земля вкрита квітами.
СЕРЕД ТІНЕЙ
Вірші: Дмитро Добрий-Вечір
Я йду серед тіней всіма забутих,
Тіней тих кораблів, що потонули,
Капітани давніх часів на честь усіх королів,
Знов ведуть свої кораблі у пошук райських країв - з ім`ям Бога
Я розкинув крила та зірвавсь у прірву,
У похмуру осінь, крізь холодну зливу,
А знесилі крила не підняли тіла,
Та не сталось диво - знову впав у прірву.
Я йду серед тіней, мов сомнамбула.
Війська вбитих солдат, всіма забутих.
Мірний рух знівечених тіл, погляд мертвих очей,
Брудне пір`я зламаних крил, дзвін іржавих мечей - військо Бога.
Я зірвавсь у прірву, та розкинув крила.
Крізь холодну зливу я злетів у небо.
Я співаю пісню про далекі зорі.
Я лечу до Бога, я лечу до дому.
Я йду серед руїн давнього горя.
До безкраїх пустель мертвого моря.
Чорні ікла спаленних міст - тінь могутніх країн.
Та провалля братніх могил безіменних царів - дітей Бога.
Я заплющив очі та розкинув крила.
Розтуливши хмари, я дістався неба.
Я збираю зорі у свої долоні,
Я торкаюсь сонця, розмовляю з Богом.
Розтуливши хмари, я дістався неба,
Я збираю зорі у свої долоні.
Я торкаюсь сонця, розмовляю з Богом,
Я, нарешті, долетів…
ОСТАННЯ ПІСНЯ [ ПТАХ ЗА ВІКНОМ ]
Вірші: Дмитро Добрий-Вечір
З ранку дощ, похмуре небо важко тисне на пітьму,
Спляче місто хворобливо прокидається від сну,
У квартирну порожнечу по стіні вповзає день,
Номерами телефонів з розмальованих шпалер.
Кілька днів, останнім часом, прилітає дивний птах,
Прилітає на світанку та чекає у пітьмах,
Чорним оком нерухомо він вдивляється крізь скло,
З підвіконня, мов комаху, розглядає у вікно.
Я чекаю на ніч,
Я чекаю на ніч,
Я чекаю на ніч знов.
Від похмурого птаха ховаюсь я знов і знов.
Я чекаю на ніч,
Я чекаю на ніч,
Я чекаю на ніч знов.
Я від клятого птаха ховаюся знов і знов.
Знову дощ, осінній вітер, відірвав останній лист.
Дивний птах на підвіконні знов сидить, мов вартовий,
Він рахує кожний подих, помічає кожен рух,
Він вичікує терпляче, мов у засідці павук.
Я чекаю на ніч,
Я чекаю на ніч,
Я чекаю на ніч знов.
Від похмурого птаха ховаюсь я знов і знов.
Я чекаю на ніч,
Я чекаю на ніч,
Я чекаю на ніч знов.
Я від клятого птаха ховаюся знов і знов.
ВІДРІЗАНА ГОЛОВА
Вірші: Дмитро Добрий-Вечір
Третю ніч задихаюся,
Третю ніч прокидаюсь я.
Прокидаюся, а там вона
Чиясь відрізана голова.
Голова усміхається,
Голова, мов знущається.
Мов знущається з мене вона
Чиясь відрізана голова.
А з під сирої землі.
Скиглять чиїсь голоси.
Стогнуть чужі голоси.
Та з під сирої землі.
Хочу я нахилитися,
Хочу я придивитися.
Подивитися, що за вона -
Ця відрізана голова.
А з під сирої землі.
Скиглять чиїсь голоси.
Стогнуть чужі голоси.
Та з під сирої землі.
Голова наближається
Голова обертається.
Обертається колом вона.
Чиясь відрізана голова.
А з під сирої землі.
Скиглять чиїсь голоси.
Стогнуть чужі голоси.
Та з під сирої землі.
ПІД ОБЛАЧКОМ [ ЛЕМКІВСЬКА НАРОДНА ПІСНЯ ]
Вірші: народні
Під облавком явір похилений,
Сидить на нім пташок премиле ний.
Слухай, мила, як той пташок співа,
Без любові ніч добра не бива.
Ци ти, любо, є од Бога дана,
Ци ти, може, дятлом підшептана?
Хоч би знехтів - то мусиш любити,
Хоч би знехтів - прото маш терпіти.
Мила, мила, ти покусо єдна,
Любив я тя не рік і не два.
Ци ми дала зілля си напити?
Не мож, мила, ніяк без тя жити.
Ми ворожка давно ворожила,
Же мя звурит дівка чорнобрива,
Же не буду видів за ньов світа,
Аж проминуть мої младе літа.
Під облавком явір похилений,
Чуєш, мила, як той вітер віє.
Може вирве єго з коріннями,
Мила моя, што-то буде з нами?
